"Дике серце", Джон Елдрідж. Цитати

Адам створений поза садом, у дикій природі. Це пояснює книга Буття: чоловік народжений у необжитій місцевості, походить із несовєної частини творіння. Лише потім він опинився в Едемі. Відтак із часів Адама хлопці ніколи вдома не почуваються зручно, а дорослі чоловіки ненаситно прагнуть досліджень. 

Пригода, з усіма притаманними їй небезпеками і невідомістю, є глибоким духовним прагненням, вкарбованим у душу чоловіка. 

Глибоко в чоловічому серці заховані деякі фундаментальні питання, на які не можна знайти відповіді за кухонним столом. Хто я? Який я? Яке моє призначення? 

Для того, аби чоловікові віднайти, ким він є і навіщо він тут, йому доведеться самому вирушити в подорож. Йому доведеться повернути собі серце. 

Проблема чоловіків у тому, що вони не вміють виконувати обіцянки, бути духовними лідерами, спілкуватися зі своїми дружинами чи виховувати дітей. 

Замість того, щоби запитувати, що вам слід робити, аби стати кращим чоловіком чи жінкою, я хочу запитати: коли ви відчуваєте себе живими? Що хвилює ваше серце? 

В серці кожного чоловіка є спрагле бажання виграти битву, пережити пригоду і врятувати красуню. 

Агресія є частиною чоловічої природи, вона “вмонтована” в нас. 

Кожен чоловік хоче бути героєм. Кожен чоловік потребує знати, що він сильний. 

Ніщо так не надихає чоловіка, як жінка. Через неї хочеться атакувати замок, убити дракона, скакати через парапети. Чоловік хоче бути героєм красуні. Суть не в тому, що чоловікові треба боротися; йому треба мати заради кого боротися. 

Не кожна жінка прагне битви, але кожна прагне, щоб заради неї билися. Прислухайтеся до прагнення жіночого серця: вона хоче, щоб її не просто помічали - вона хоче бути бажаною. 

Жінка не хоче бути пригодою; вона хоче бути причетною до чогось більшого, ніж вона сама. 

Кожна жінка хоче відкрити себе як красуню. Не створювати враження, а саме відкрити, мов зняти пелену. 

Світ убиває жіноче серце, коли наказує жінці бути жорсткою, ефективною і незалежною. 

Вам доведеться визнати, що жінка-християнка втомлена. Жіночій душі ми запропонували лише одне - бути “доброю слугою”. Ніхто не бореться за її серце; в її житті не існує великої захопливої пригоди; і кожна жінка сумнівається, що може розкритися як красуня. 

Якщо хочете знати, ким ви по-справжньому є як чоловік, якщо хочете знайти життя, яке варто прожити, якщо хочете глибоко кохати свою дружину і не передавати свою суєту дітям, вам просто треба повернути собі своє серце. 

Господь надає перевагу пригоді, небезпеці, ризику, елементам несподіванки. 

“І коли шукатимете Мене, знайдете, як тільки шукатимете Мене всім серцем вашим” (Єр.29:13). Це означає: шукай Мене, домагайся Мене - хочу, щоб ти домігся Мене. Дивовижно. Як вважає Тозер: “Бог чекає, коли в Ньому відчують потребу”. 

Якщо чоловік є образом лева з коліна Юди, то чому ж довкола стільки самотніх жінок, стільки дітей без батька? 

 

“Всі чоловіки вмирають, одиниці з них по-справжньому живуть” (“Хоробре серце”). 

Якщо чоловік не знаходить тих справ, задля яких створене його серце, якщо його навіть ніколи не заохочують жити заради них, він шукатиме їх в інших місцях. Чому порнографія - найголовніша пастка для чоловіка? Він прагне красуні, але без шаленого і пристрасного серця не може її знайти, завоювати чи втримати. Хоча його старшенно тягне до жінки, він не знає, як за неї боротися і навіть не знає того, що мусить її домагатися. Чоловік радше відчуватиме, що жінка є таємницею, яку він не може розв’язати, і на рівні душі триматиметься на віддалі. А приватно, таємно від усіх, він звертається до імітації. 

 

“Езер кенегдо” або “помічниця” означає щось набагато вагоміше, ніж просто помічниця, воно означає - рятівниця. В іншому місці цю фразу використано лише щодо Бога, коли ми розпачливо потребуємо, щоби Він прийшов на допомогу. 

Кожен хлопчик на своєму шляху перетворення в чоловіка страждає від стріли в центрі свого серця, в місці його сили. Через те, що рану рідко коли обговорюють, а ще рідше зцілюють, кожен чоловік має цю рану. І її здебільшого завдає батько. 

Стрижневим елементом кожного чоловічого заняття є “цехова” розмова. Так ми підтримуємо один одного, справляючи враження, що цього не робимо. Чоловіки рідко коли хвалять один одного. 

Щоб зрозуміти, як чоловік зазнає травми, слід зрозуміти головну істину шляху хлопчика до зрілості: міжністю обдаровують. Про те, хто він такий і чим наділений, хлопчик дізнається від чоловіка або товариства чоловіків. Він не може почути про це від хлопчиків чи жінок. Споконвіку задум був таким, що батько закладатиме основу для серця малого хлопця і передасть йому важливі знання і впевненість у його силі. Тато буде найпершим чоловіком і житті сина і назавжди - найголовнішим. Батькові особливо важливо відповісти на всі запитання сина і дати йому ім’я. В історії людства, поданій в Писанні, саме батько дає благословення і таким чином “називає” сина. 

 

Мужність - це сутність, яку важко окреслити, але якої хлопець жадає від природи, подібно до їжі та води. Це те, що передається від чоловіка до чоловіка. 

Блай розповідає історію племінного звичаю, за яким чоловіки забирають хлопця на ініціацію. Але в цьому випадку мати хлопчика, коли той повертається, вдає, що не знає його. Вона просить представити її “юнакові”. Це прекрасна ілюстрація того, як мати може допомогти хлопцеві перейти у світ батька. Якщо вона цього не зробить, згодом його життя стане безладним, особливо, в шлюбі. Це пояснюється тим, що у хлопця виробляється зв’язок із матір’ю, який можна назвати емоційним інцестом. Його відданість буде розщеплена. Саме тому Писання говорить: “Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом” (Бут.2:24). 

Якщо незнайомці і незнайомі місця можуть похитнути світ дітей, то люди, яких вони знають і люблять найбільше, вихоплять його з-під них, мов стілець. 

Тихе дерево чоловічої сили в батька оберігає і живить тендітний пагінець мужности його сина. 

 “Я йому не потрібна”. Розумієте, мені ніхто не був потрібен. Зрештою, моя рана була глибока і незцілена, і послання, яке вона із собою принесла, виглядало таким остаточним: я сам собі належу. 

Чоловіки або намагаються заглушити біль своєї рани й озлоблюються, тобто стають схильні до насильства, або прагнуть змиритися з раною і стають пасивними, байдужими. 

Чарльз не має серйозних зацікавлень, не може знайти собі улюбленої роботи. І таким чином він не може бути відданим жінці, яку кохає, не може одружитися з нею, бо настільки в собі невпевнений. Звісно, колись давно у нього відібрали серце. 

Куди чоловік має піти, щоб дізнатися своє справжнє ім’я, ім’я, якого ніколи неможливо позбавити? Це глибоке сердечне знання приходить лише через процес ініціації. Ви маєте знати, звідки прийшли, пройти черед випробувань, пережити подорож і зустрітися віч-на-віч зі своїм ворогом. 

Попри минуле чоловіка та невдалі спроби його батька ініціювати його, Бог може взяти його в цю подорож, забезпечити тим, чого йому бракує. 

Хто може дати чоловікові його власне ім’я? Лише Бог. Тому що лише Бог бачить, яким є той чоловік. Проте це нове ім’я не таке вже і нове, коли ви зрозумієте, що це ваше справжнє ім’я - те, яке належить вам, істоті, про яку Бог думав, коли почав створювати дитину і про яку думав упродовж тривалого процесу створення і спасіння. 

Історія стосунків чоловіка з Богом є історією того, як Бог викликає його, бере у подорож і дає істинне ім’я. Він створив Адама для пригоди, битви і краси. 

Ініціація складається з подорожі і низки випробувань, проходячи які ми відкриваємо своє справжнє ім’я і місце в історії. 

Духовне життя починається з прийняття нашого пораненого “я”. Правда? Як так може бути? Причина дуже проста: те, що заперечуємо, зцілити не можна. Але, як бачите, тут є проблема. Більшість чоловіків заперечують, що мають рану - заперечують, що це сталося, заперечують, що він є, заперечують, що це формує їхнє нинішнє життя. Тож Бог мусить ініціювати чоловіка дуже несподівано, дуже дивно, навіть жорстоко. Він уразить нас саме в те місце, куди ми вже поранені. 

Із місця свого болю ми вибудовуємо несправжнє “я”. Ми знаходимо декілька талантів, що працюють на нас, і намагаємося жити за їхній рахунок. 

Самозванець або несправжнє “я” народився як захист від болю. Цим самозванцем є наш план спасіння. Тож, Бог повинен усе це забрати. Таке часто стається на початку нашого шляху до ініціації. Господь руйнує наш план спасіння, ущент розбиває наше несправжнє “я”. 

Щоб відкрити чоловікові його рану - так, щоб він зміг лікувати її і почати вивільняти істинне “я”, - Бог зруйнує його несправжнє “я”. Він забере все, на що ви опираєтеся, щоб дати вам життя. 

Справжнє випробування для чоловіка, його спасіння насправді починається тоді, коли він більше не може покладатися на те, до чого звик упродовж свого життя. Справжня подорож починається після провалу несправжнього “я”. 

Нам слід пам’ятати, що саме через свою любов до нас Бог руйнує нашого самозванця. 

Аби ступити разом із Ним на шлях чоловічої ініціації, ми повинні якнайдалі відійти від несправжнього “я” - відкласти його, охоче відмовитися від нього. Це видається безумством, тоді почуваєшся надзвичайно вразливим. 

Втрачати несправжнє “я” - боляче; хоча це й маска, ми її носили роками, тому її втрата схожа на втрату близького друга. Внизу, під цією маскою, захований увесь біль і страх, від яких ми тікали і ховалися. 

Він не може обійтися без місії, життєвої мети. Він мусить знати своє ім’я. Тільки тоді він достойний жінки. 

Чоловік, котрий одружився з жінкою, урочисто їй присягнув, ніколи не зцілить свою рану, завдавши іншої тій, котору пообіцяв любити. 

Чоловіча подорож завжди забирає чоловіка від його жінки для того, щоб він міг повернутися до неї з відповіддю на своє питання. Чоловік не йде до жінки, щоб набратися сили. Він іде до неї, щоб запропонувати їй силу. 

Мужність - це певна сутність, котра передається від батька до сина. Це образ, як це часто буває в житті, глибшої реальності. Справжня сутність сили передається нам від Бога через єдність із Ним. 

У тому, що ви потребуєте зцілення, немає нічого ганебного. Немає нічого ганебного у тому, щоб шукати в інших підтримки. Немає нічого ганебного в тому, що всередині ви почуваєтеся молодим і налаканим. Це не ваша провина. 

Ось так ми - особливо чоловіки - ставимося до своєї рани. Заганяємо її далеко всередину і ніколи не виймаємо назовні. Але ми просто мусимо виймати її чи, радше, відкривати. 

Наше несправжнє “я” вперто осліплює кожного з нас і позбавляє світла і правди щодо нашої власної пустоти і нещирості. 

Саме так, як Бог зцілює нашу рану, є глибоко особистим процесом. Господь є особистістю, і Він наполягає на особистому підході. 

Важливі способи, які використовував Бог, - час для цілющої молитви, час горювати над раною і простити свого батька. А найбільше - час для глибокого спілкування з Богом. Головна ідея полягає в тому, що зцілення ніколи не відбувається поза тісним зв’язком із Христом. Зцілення нашої рани залежить від нашої єдності з Ним. 

Відновлення починається з внутрішньої капітуляції. 

Ви не можете попрохати Христа ввійти у вашу рану, самі перебуваючи далеко від неї. Ви маєте йти туди разом. 

Оплакати рану вкрай важливо для нас, бо тільки така поведінка по-справжньому чесна. 

 

Річ не в тому, що ми подумки усвідомлюємо, що Бог любить нас. Річ у тому, що ми дозволяємо нашому серцю знайти у Нього прихисток і перебувати в Його любові. 

Глибокий потаємний союз з Ісусом і Його Батьком є джерелом всього нашого зцілення і всієї нашої сили. Це основна і унікальна правда християнства. 

Адам, Авраам, Яків, Давид, Ісус - всі вони після доброго знайомства з Богом Батьком дізналися, хто вони. Врешті, хто може назвати власне ім’я чоловіка? Лишень Бог. 

Коли Бог дивиться на вас, Він бачить вас істинного, вас правдивого, такого чоловіка, про якого думав, коли створював вас. 

Істинна сила не з’являється з бравади. Доки ми зруйновані, наше життя буде егоцентричним, самовпевненим, і силу ми черпатимемо з самих себе. Доки ви думаєте, що ви є справді кимось самі по собі, навіщо вам Бог? 

Лише коли ми зайдемо в свою рану, то відкриємо власну істинну славу. “Генй чоловіка відкривається саме там, де його рана”. По-перше, через те, що рана була завдана в місце вашої істинної сили, вона є спробою знищити вас. І по-друге, завдяки вашій зруйнованості ви зрозумієте, що саме ви можете запропонувати суспільству. 

Кожен чоловік усередині себе - воїн. Але він сам вибирає, коли і за що йому битися. Воїн - це не єдина роль, яку повинен грати чоловік. Проте роль воїна вирішальна на шляху до будь-якої чоловічої цілісності. Це закладене в кожному чоловікові. 

Чоловік повинен мати битву, визначену мету свого життя, яка включає, навіть перевершує рідний дім та сім’ю. Він повинен мати справу, якій він відданий навіть до самої смерті, тому що це вкарбоване в його буття. Тепер слухайте уважно: ви маєте. 

Ви маєте особисте місце в шерензі, завдання, для виконання якого вас створив Бог. Тому так важливо дізнатися від Бога своє істинне ім’я, бо це ім’я містить мету вашого життя. 

Ваше тіло - це ласиця, позер та егоїстична свиня. І ви не є своїм тілом. Чи знаєте це? Ваше тіло - не ви істинний. 

Наш гріх - це не ми. Для чоловіка, що поєднався з Ісусом, гріх більше не є головною його рисою. 

Від нас ніколи не вимагають розіп’яти своє серце. Від нас ніколи не вимагають убити ту істинну людину, що всередині нас, не вимагають позбутися того глибокого бажання битви, пригоди і краси. 

Прямуйте саме в ті ситуації, яких ви зазвичай уникали. Висловлюйтесь саме з тих питань, щодо яких ви зазвичай відмовчувалися. 

Я помітив, що коли заперечую, що маю гнів, це почуття перетворюється на страх. 

Спробуйте використовувати свою силу і побачите, що вона щораз більше зростає. 

Пам’ятайте - згубні звички чоловіка є наслідком відмови від своє сили. 

Ні, світ - це не якесь місце чи комплекс правил поведінки. Це будь-яка система, побудована на нашому спільному гріху, всі наші несправжні “я”, що збираються разом, аби покарати і зруйнувати одне одного. Позбирайте всіх тих позерів, зберіть їх на роботі, в клубі чи в церкві - і отримаєте саме те, що Писання пояснює як світ. Світ - це карнавал фальшивок: удавані битви, імітовані пригоди, несправжні красуні. Чоловікам варто сприймати його як те, що псує їхню силу. 

Якщо ви хочете дізнатися, що насправді світ думає про вас, почніть жити, використовуючи власну істинну силу. Кажіть те, що думаєте, підтримацте невдаху, засумнівайтеся у безглуздій політиці. Вони накинуться на вас, як акули. 

Суть у тому, що треба робити те, що повертає мене до мого серця і до серця Бога. 

Головною метою благочестивого життя є зв’язок з Богом. Це наша головна протиотрута від фальшивок, що їх нам пропонує світ. 

Навіть не думайте вступати у битву самотужки. Не намагайтеся здійснити свою чоловічу подорож, не маючи хоча б одного чоловіка поруч. Нам потрібні не групи підзвітності, а друзі по зброї, ті, з якими можна битися пліч-о-пліч і хто прикриватиме нас зі спини. 

Найперша проблема стосунків між чоловіками і їхніми жінками полягає в тому, що ми, чоловіки, коли нас просять справді боротися за неї…вагаємося. Ми і досі шукаємо, як зберегти себе, ми забули про те глибоке задоволення жертвуванням свого життя за інше. 

Чоловік, який залишає дружину з дітьми і неоплаченими рахунками заради іншого, легшого життя, відмовляє їм у своїй силі. Він пожертвував ним тоді, як мав пожертвувати свою силу для них. 

Чоловіча подорож забирає чоловіка у жінки, щоби він, зрештою, повернувся до неї. Він іде, щоб знайти свою силу, а повертається, щоб запропонувати її. 

Життя - це не проблема, яку треба розв’язувати, а пригода, яку треба прожити. 

Господь так влаштував світ так, щоб він діяв тільки тоді, коли ми приймаємо ризик як тему нашого життя, тобто тільки тоді, коли живемо по вірі. Чоловік просто не буде щасливим, поки не матиме пригод у роботі, в коханні і в духовному житті. 

Не запитуй себе: що потрібно світові; запитуй себе, що відроджує тебе до життя; йди і роби це, тому що світ потребує людей, відроджених до життя. 

Якщо подивитися на будову несправжнього “я”, яке люди схильні створювати, вона завжди зав’язана на двох темах: чіпляння за якусь компетенцію і відкидання всього неконтрольованого. 

Бог поставив чоловіка на землю, доручивши йому неймовірну місію - досліджувати, будувати, завойовувати і піклуватися про все творіння. Це була чиста сторінка, яку треба було написати, чисте полотно, на якому треба було малювати. Бог ніколи не відбирав цих повноважень. Вони все ще дійсні і чекають, щоб чоловік їх використав. 

Покликання чоловіка написане на його справжньому серці, і він відкриває це покликання для себе, коли ступаю на територію фронтиру своїх глибинних бажань. 

Мета християнського шляху - це перетворене серце; з хлопця, якому потрібен закон, ми перетворюємося на чоловіка, котрий здатен жити за духом закону. 

Життя чоловіка перетворюється на пригоду і підпорядковується трансцендентній меті, коли він відмовляється від контролю заради того, щоб віднайти мрію свого серця. 

Щоб віднайти бажання свого серця, чоловік має ізолюватися від шуму і турбот повсякденного життя, виділивши час для своєї душі. 

Найважливіші аспекти світу будь-якого чоловіка - це його стосунки з Богом і з людьми в його житті, його покликання, духовні битви, які на нього чекають. 

У Бога немає формул. Крапка. Отже, для чоловіка, що йде за Богом, теж немає формул. Бог - особа, а не вчення. 

Прості питання змінюють труднощі на пригоди; події нашого життя стають можливостями для ініціяції: чого Ти мене зарах вчиш, Боже? Що Ти просиш мене зробити…чи що відпустити? До чого в моєму серці Ти звертаєшся?